Шлюбний договір: за і проти

03 Серпня 2012
Шлюбний договір: за і проти

Шлюбний договір: за і проти

Часто-густо слова „шлюбний договір” наречені перед одруженням сприймають з недовірою. І причиною такої поведінки зазвичай є помилкові враження про те, що таке врегулювання їхніх відносин свідчитиме про відсутність любові або про меркантильності партнера. Насправді такий договір породжує відкритість та захищеність сторін у шлюбі, сприяє його зміцненню, захищає від конфліктів при припиненні відносин і надає впевненості у завтрашньому дні. Все це сприяє зміцненню шлюбу, а не навпаки. Сімейний кодекс встановлює, що шлюбний договір — це цивільна угода між повнолітніми чоловіком і жінкою, яка визначає їхні насамперед майнові права та обов’язки. Це, насамперед, угода про вирішення спірних питань майбутнього життя сім’ї. На практиці шлюбний договір в першу чергу застосовується не для врегулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розірвання шлюбних відносин. Він не тільки дозволяє подружжю зберегти почуття власної гідності під час шлюборозлучного процесу, але і є на сьогоднішній день єдиним безболісним і цивілізованим шляхом вирішення подружніх конфліктів.

І, все ж таки, якщо наречені (дружина і чоловік) вирішили підписати договір, в першу чергу, повинні чітко визначити, які саме пункти хочуть унести до цього документа. Після чого можна звернутися до адвоката із сімейного права для кваліфікованої допомоги задля надання порад з цього приводу та роз’яснення можливих ризиків.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі та має бути посвідчений нотаріусом. Кожному з подружжя дістається копія, оригінал залишається у нотаріуса. Його можна укладати як до реєстрації законного шлюбу, так і вже будучи в шлюбі. У першому випадку угода вступає в силу в момент реєстрації шлюбу, а в другому - в момент юридичного засвідчення. При цьому якщо шлюбний договір хоче укласти неповнолітня людина, вона повинна отримати письмову, завірену нотаріусом, згоду батьків або опікунів.

Ще однією важливою рисою договору є те, що до моменту розлучення він ні до чого не зобов'язує подружжя.

Звичайно, варіанти (шаблони) договору можна отримати в мережі Інтернет. Однак такий договір, розроблений фахівцем-юристом у конкретній ситуації, краще висвітлюватиме усі побажання сторін. Примірного зразку шлюбного договору не існує, а тому до його умов можна віднести все, що не заборонено законом. У нотаріусів та в юридичних конторах є готові, розроблені ними, шаблони по складанню шлюбного контракту.

Укладений шлюбний договір можна змінювати, доповнювати, розривати, але лише за згодою обох сторін. При цьому в кожному випадку це робиться тим самим нотаріусом. Разом з тим, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Окрім того на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його

виконання. На вимогу будь-кого з подружжя, або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, шлюбний договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

Отож, до шлюбного контракту можна вносити такі пункти: умови утримання і ремонту спільного і роздільного майна; хто, кому і скільки платить у разі розлучення; хто і яким особистим майном володіє; визначення майбутнього місця проживання кожного з членів подружжя, а також їхніх дітей, способи і ступінь участі у фінансових надходженнях один одного, кількість грошей, які кожен з них вносить на загальний рахунок, порядок користування майном під час окремого проживання та після розлучення. У шлюбному договорі особи на власний розсуд можуть визначити право на утримання незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, умови, розмір та строки, у які будуть здійснюватись такі виплати. При цьому у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто, не буде необхідності звертатися до суду. Шлюбним договором може бути встановлена й можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Отже, подружжя або особи, що бажають взяти шлюб, можуть включити до шлюбного договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Однак у шлюбному договорі заборонено ставити будь-кого із подружжя у невигідне матеріальне становище, зменшувати права дитини, чоловіка або дружини, які встановлені Сімейним кодексом, а також включати положення про зміну умов договору. Звичайно ж, неможливо також вносити у шлюбний договір ті чи інші умови про інтимне життя і виконання домашніх обов'язків. Щодо дітей існує окрема угода «Договір про порядок виховання та утримання дитини». У ньому зазначається, що буде з дитиною не лише у разі розлучення, а й, можливо, у шлюбі.

Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що, укладаючи шлюбний договір,

Ви:

- отримуєте впевненість у майбутньому та один в одному, адже сам по собі шлюбний договір є відмінним стримуючим фактором. Він підвищує ступінь відповідальності обох подружжя. - отримуєте дієвий спосіб покарання за невірність, прописавши в договорі пункт про компенсацію морального збитку або ж відмежували відповідальність своєї половини за зроблені нею помилки в шлюбі, і т.д.

Звичайно, вибір щодо укладення чи неукладення шлюбного договору залишається за Вами. Однак, Пам'ятайте, що все залежить від вашої сім'ї і відносин. Якщо ж хочете бути впевненими у майбутньому, сміливо укладайте.

Спеціаліст з сімейного права Олена Сидун

Tweet
Зроблено в

— Оформлення замовлення —